«Хвороба молодого віку» – розсіяний склероз.

Найчастіше під словом «склероз» більшість людей розуміє забудькуватість літніх людей і ставиться до цього частково із сарказмом. Проте насправді розсіяний склероз – це складне захворювання і друга за частотою (після дорожньо-транспортних пригод) причина неврологічної інвалідності в молодому віці. Почути такий діагноз у віці 20-30 років – особливо болісно та важко, саме коли будуються ваші плани на подальше життя.

Вперше в історії це захворювання описав у 1835 році французький лікар Жан Крювельє, а вже у 1868 році французький невролог Жан-Мартен Шарко повністю схарактеризував ознаки розсіяного склерозу та розробив його діагностичні критерії.

Розсіяний склероз – це хвороба молодого віку, оскільки найчастіше початок захворювання припадає на третє-четверте десятиліття життя, рідше на друге чи п’яте. Цікавим фактом є те, що, за статистикою, жінки хворіють в 2-3 рази частіше, аніж чоловіки, а люди білої раси – частіше інших расових груп.

Що таке розсіяний склероз?

Розсіяний склероз – це гетерогенне, хронічне, запальне і захворювання що демієлінізує центральну нервову систему з ураженням білої речовини головного та спинного мозку. Якщо говорити простими словами, це хвороба, яка вражає головний мозок, зорові нерви, спинний мозок і призводить до серйозних фізичних змін та інвалідності.

Наразі точно невідомо про причини виникнення розсіяного склерозу. Водночас, виявлення проблеми на ранніх стадіях запобігає загостренням і сповільнює прогресування хвороби.

За статистичними даними, понад 2,5 млн людей у світі мають розсіяний склероз. Проте за останні роки поширеність цього захворювання у світі зросла. Причинами можуть бути різні фактори, наприклад – більша тривалість життя пацієнтів, вчасна діагностика, у зв’язку з чим зростає кількість випадків, виявлених на ранніх стадіях.

Причини та симптоми розсіяного склерозу

До сьогодні науковці не можуть чітко сформулювати основні причини розвитку розсіяного склерозу. Проте, за спостереженнями, хвороба розвивається у людей, які генетично схильні до неї. Тобто в певний момент життя імунна система людини не своєрідно відповідає на якийсь зовнішній подразник (наприклад, вірус інфекційної хвороби) — замість того, аби атакувати вірус, імунітет натомість починає атакувати оболонки нервових волокон (мієлінові оболонки та клітини, що виробляють мієлін). Так виникає імуноопосередковане гостре, а пізніше — хронічне запалення.

Зазвичай розсіяний склероз виникає у пацієнтів із спадковою схильністю й ініціюється певними факторами навколишнього середовища, наявністю аутоімунних захворювань, приналежністю до жіночої статі та до віку від 20 до 40 років.

Симптоми розсіяного склерозу доволі часто залишаються непоміченими на перших стадіях хвороби. Тому необхідно обов’язково звернутися до свого лікаря, якщо помітили такі ранні ознаки розсіяного склерозу:

• погіршення або втрата зору в одному оці, що супроводжується болем при русі очного яблука;

• подвоєння в очах;

• поступальні порушення чутливості та/або слабкість кінцівок;

• проблеми з підтриманням рівноваги, нестійкість або незграбність;

• патологічні відчуття, що поширюються по спині у напрямку зверху вниз, іноді з переходом на кінцівки, при нахилі голови вперед (симптом Лермітта).

Лікування розсіяного склерозу

Немає єдиного протоколу, за яким розвивається розсіяний склероз. За дослідженнями вчених, найбільш поширена форма захворювання – рецидивуючо-ремітуючий розсіяний склероз (РРРС). У такому випадку періоди стабільності (ремісії) чергуються з епізодами загострення симптоматики (рецидивами).

Саме у двох із трьох пацієнтів, у яких хвороба починається з РРРС, з часом може розвиватися вторинно-прогресуючий розсіяний склероз. При цій формі хвороби поступово і незалежно від рецидивів зростає інвалідизація пацієнта. Рецидиви в такому випадку трапляються все рідше або повністю зникають.

За статистикою, кожен десятий пацієнт з розсіяним склерозом має первинно-прогресуючий розсіяний склероз, коли симптоми розвиваються поступово. Тобто рецидивів і ремісій у таких людей зовсім немає, а стан погіршується плавно і невідступно.

Діагностика розсіяного склерозу є складною. Безумовно, що раніше виявити захворювання і розпочати лікування, то кращим є прогноз надалі. За клінічно обґрунтованими даними, діагностування розсіяного склерозу на початкових стадіях і раннє призначення адекватного патогенетичного лікування дозволяє запобігти виникненню загострень і сповільнює прогресування та інвалідизацію хворих.

Сучасний підхід до терапії розсіяного склерозу включає симптоматичне лікування, лікування гострих рецидивів та приймання лікарських засобів, які модифікують перебіг захворювання. Симптоматичне лікування застосовується для зменшення виразності симптомів та ускладнень, обумовлених захворюванням, таких як підвищена втомлюваність, спастичність, атаксія, порушення ходи, слабкість тощо.

При рецидивах проводиться лікування кортикостероїдними препаратами у великих дозах. Ефективність такої пульс-терапії вища, якщо її розпочати упродовж перших двох тижнів після початку загострення.

В Україні існує державна програма, за якою ліки для зміни перебігу захворювання закуповуються за державні кошти.

Окрім того, для контролю пацієнтів в багатьох областях створені спеціалізовані медичні центри для людей з розсіяним склерозом. Лікування в амбулаторних умовах проводиться під наглядом лікарів сімейної практики та невропатологів поліклініки.

В Україні понад 20 000 людей живуть із розсіяним склерозом, які потребують уваги не тільки від держави, а й від навколишнього середовища.

Пам’ятайте, самолікування чи використання недоказових методів може призвести до погіршення стану та прогресування хвороби. Тож якщо маєте питання – одразу звертайтесь до свого сімейного лікаря!