Апендицит у дитини: як розпізнати і що робити?

Біль у животі – це одна з найпоширеніших причин звернення до дитячих хірургів. А на перше місце серед таких проблем, які потребують хірургічного втручання, виходить гострий апендицит.

Але попри те, що для лікарів операція з видалення запаленого відростка є досить буденною, до кожного такого випадку ставлення особливе. У чому підступність апендициту і чому краще перестрахуватися і показати дитину лікарю, аніж лікувати “хворий живіт” самотужки, – на ці та інші запитання кореспонденту Одеського обласного Центру громадського здоров’я відповів дитячий хірург відділення невідкладної хірургічної допомоги, асистент кафедри дитячої хірургії Олександр Осадчий.

Питання ПЕРШЕ: Як часто зустрічаються маленькі пацієнти з апендицитом?

Серед дітей старше одного року апендицит – це найрозповсюдженіша хірургічна проблема. З 10-15 звернень до нашої клініки зі скаргами на біль у животі за добу 1-2 дитини обов’язково будуть із гострим апендицитом. Причому найчастіше апендицит зустрічається у дітей віком від 10 до 12 років, хоча у лікарській практиці бувають і немовляти з апендицитом, і старші підлітки, і літні люди.

Питання ДРУГЕ: Чому виникає апендицит?

Є кілька теорій виникнення гострого апендициту, проте точно лікарі не знають, що стає його причиною.

Можливо, апендицит з’являється на фоні якогось запалення. Наприклад, буває, що йому передує ангіна або кишкова інфекція. Іноді гельмінти або калові камені закорковують просвіт відростка (апендикса) і виникає запалення. У будь-якому випадку лікарі завжди стикаються уже з наслідком – апендицитом. Тож запобігати його виникненню неможливо, а можна тільки констатувати факт: є апендицит чи немає.

Питання ТРЕТЄ: Які перші ознаки апендициту?

Батьків завжди має насторожувати скарга на біль в животі. У здорової дитини таких скарг бути не повинно. Тож це завжди привід звернутися до лікаря.

Крім болю, ознаками апендициту можуть бути нудота та блювання. Чим молодша дитина, тим більш виражені ці ознаки. Те саме з температурою. Якщо у підлітків термометр може показувати 37° або 37,5°, то у малечі може бути дуже висока температура.

Слід мати на увазі, що у дітей до п’яти років апендицит може протікати під виглядом пневмонії, кишкової інфекції (з вираженою діареєю), ентероколіту тощо. Тому біль, який не проходить, має стати сигналом до того, щоб показати дитину лікарю: педіатру, сімейному чи хірургу.

Питання ЧЕТВЕРТЕ: Як швидко слід надати дитині медичну допомогу?

Клініка апендициту розвивається поступово. Тут ситуація не така як з інфарктом, наприклад, коли людину оперативно треба доправити до лікарні та прооперувати.

У випадку підозри на апендицит ми дотримуємося правила “поспішай повільно”, тому що не хочемо робити непотрібних хірургічних втручань. Все ж апендикс – це орган імунної системи людини, тож він виконує функцію бар’єра, реагуючи на ту ж кишкову чи вірусну інфекцію, і він потрібен в організмі. Тож ми беремося оперувати тільки у випадку, коли бачимо запалення.

Питання П’ЯТЕ: Яких помилок припускаються батьки?

Типові помилки батьків у ситуації, коли в дитини розвивається апендицит, – це затягування звернення до лікаря та самолікування.

Часто перше, що роблять батьки, почувши скаргу дитини на біль у животі, – дають знеболювальне. Не треба цього робити, адже біль – це головний індикатор, який дозволяє лікарю правильно встановити діагноз. Винятковою є ситуація, коли в дитини, крім болю, висока температура, яка потребує збивання (39° і більше). А зазвичай жарознижувальні засоби мають ще й знеболювальну дію.

Затягування звернення до лікаря небезпечне перитонітом. Це те, що в народі називають “апендицит лопнув”, коли вміст кишківника потрапляє у черевну порожнину. Це дуже тяжке захворювання, яке лікується тільки оперативним шляхом. Причому операція складніша за просте видалення апендиксу, а післяопераційний період довший. До того, при перитоніті є ризик повторних операцій. Тож усі такі випадки ми обов’язково тримаємо на контролі та просимо батьків обов’язково приїздити з дитиною тільки-но з’являється біль чи блювання.